Сторінка психолога

ГРАФІК
РОБОТИ  ПСИХОЛОГА  КЗО "СЗШ № 91" ДМР

РАПІНОЇ  ТЕТЯНИ  ВІКТОРІВНИ

Дні тижня

Години роботи

Консультації

ПОНЕДІЛОК

7.45 – 15.45

14.30 – 15.45

ВІВТОРОК

7.30 – 16.00

14.30 – 16.00

СЕРЕДА

8.00 – 16.00

13.00 – 15.00

ЧЕТВЕР

8.00 – 16.00

Організаційно-методична робота

П¢ЯТНИЦЯ

7.30 – 16.00

14.30 – 16.00

 

1. Батьківський всеобуч 22.02.2013р.

2. Аномалії батьківської любові

3. Ми йдемо у перший клас

 

4. Загроза суїциду

5. Візитне слайд шоу круглий стіл 23.03.12

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ

РІВНОВАГИ ДІТЕЙ В АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ
  1. Учителі й батьки, співпрацюйте, забезпечуйте однакові вимоги школи і сім'ї.
  2. Готуйте заздалегідь дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими (відвідуйте парки, дитячі майданчики тощо).
  3. Учителі, намагайтеся задовольнити насамперед ту потребу дитини, що зумовлює її поведінку потребу у спілкуванні з близькими (перші рази дитина може приходити до центру з батьками).

4 Матері, допомагайте дітям установлювати емоційний контакт з учителями, іншими дітьми (щоб дитина їх не боялася).

  1. Давайте улюблену іграшку дитині до школи, щоб вона почувалася впевненішою.
  2. Пам'ятайте про те, що у хворої дитини наявні відхилення від стану оптимальної збудливості, тобто на той самий подразник  нервова система дитини дає надто сильно або навпаки — надто слабку реакцію. Ставтеся до цього спокійно.
  3. Зауважуйте індивідуальні особливості дитини, її вміння і навички, щоб зрозуміти,якої допомоги вона потребує.
  4. Не залишайте дитину наодинці з її переживаннями, залучайте до гри з однолітками.
  5. Особистим прикладом демонструйте різні способи спілкування з дорослими і ровесниками.
  1. Ураховуйте вікові особливості дітей,висувайте до них адекватні вимоги.
  2. Навчіться керувати своїм настроєм, настрій передається іншим, особливо гостро його сприймають діти.
  3. Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, будьте тактовими.
  4. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері діяльності (малювання, ліплення казкових героїв  чи  придумування казки тощо).
  5. Менше лайте дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів.

15. Надавайте уваги атмосфері, в якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірливий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ  БАТЬКАМ  ПЯТИКЛАСНИКІВ
  1. Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!».

 

  1.  Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

 

  1. Ураховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і підтримайте, а при досягненні навіть найменших успіхів не забудьте  похвалити.
  2.  Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте її такою, якою вона є.

 

  1. Якщо з яких-небудь об'єктивних причин дитині важко вчитися, виберіть для неї такий гурток, щоб заняття в ньому приносило їй радість, і вона не почувалася не такою, як інші.

 

  1.  Якщо батьки не задоволені поведінкою а успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові та підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри. І тоді проявляться всі її численні таланти.

 

КІЛЬКА ПОРАД ТОМУ, ХТО ХОЧЕ ЗМІНИТИСЯ

 

  •  Пам'ятай, що ти — унікальний, і цінуй це.
  •  Розвивай у собі прагнення пізнати свою особистість.
  • Шукай у собі нестандартне, незвичайне, і воно обов'язково знайдеться.
  • Оцінюй себе і свої вчинки критично, а невдачі — з гумором.

Поради  психолога  «Як  допомогти дитині  повірити у себе»
  • Постійно  зміцнюйте   в дитині  впевненість  у собі,  у власних силах : У тебе  виходить…»,   «Ти  умієш…»тощо;
  • Заохочуйте в дитині  ініціативу;
  • Не перехвалюйте  дитину, але й не забувайте похвалити , коли  вона  цього заслуговує. Пам’ятайте, що  похвала  так само, як і покарання, маж бути  співвіднесена  із  вчинком:
  • Не порівнюйте дитину з іншими  дітьми, а тільки з нею самою у минулому  чи майбутньому;
  • Не оберігайте  дитину  від повсякденних домашніх  справ,  не вирішуйте за неї  усі її проблеми, але й не  перевантажуйте її тим, що  їй не під силу;
  • Уникайте крайнощів :  не можна дитині  дозволяти  усе, що  їй захочеться, але й не можна  також й усе їй забороняти. Чітко вирішіть  для себе, що  можна і що не можна  їй робити, та узгодьте це  з усіма  членами родини;
  • Знаходьте  час  увечері  чи   на вихідних   для бесіди  з дитиною очі в очі. Доводьте словами  та  інтонацією, що  ви її шануєте  і  дослухаєтесь;
  • Дозволяйте собі  приголубити, погладити,  пожаліти  дитину  під час  спілкування. Тілесний контакт  як  ніщо  інше  переконує дитину , що  її  цінують та поважають.

 

ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ
  1. Уникайте змагань і видів робіт, де враховується швидкість.
  2. Не порівнюйте дитину з іншими.
  3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4  Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

  1. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.
  2. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для неї.
  3. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8.   Будьте послідовні у вихованні дитини.

9.   Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10.   Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11.  Не принижуйте дитину, караючи її.


ЯК   людині  ПІДВИЩИТИ  САМОПОВАГУ
  1. Пам'ятай про свої добрі (позитивні) якості, замість того, щоб запам'ятовувати погані.
  1.  У всьому, що ти робиш, намагайся віднайти щось хороше. Привітай себе з цим успіхом.
  2. Постійно згадуй свої успіхи.
  3. Роби собі приємне.
  4. Пробачай собі помилки. Ти можеш ставитися до них суворо, але все ж ти їх припускаєшся. Визнай свою помилку й адекватно (рівноцінно) компенсуй втрати. Не перекладай провину на інших — це ознака безсилля, слабкості. Так само не «передай куті меду», звинувачуючи в усьому лише себе.
  5. Учись любити своє тіло та свою зовнішність.
  6. Дій так, ніби ти найкращий, легкий у спілкуванні, надзвичайно розумний, гідний любові та інших радощів буття, і ти будеш таким.
  7. Шукай і приймай допомогу, підтримку й пораду, коли в цьому є потреба.
  8. Стався до себе добре. Твоя самоповага ніколи не зросте, якщо ти не будеш ставитися до себе як слід. Пам'ятай: той, хто любить себе, має хороший вигляд, прекрасне здоров'я, він добре ставиться до інших.
  1. Відмовся від переконання, що ти «безнадійний випадок», «невдаха», якого«ніхто не любить». Коли ж ти так думаєш, то це може справді статися, оскільки ти сам переконуєш у цьому інших.
  2. Учися слухати не оцінюючи і не порівнюючи, оскільки це (оцінки і порівняння) — перешкоди у взаємостосунках.
  3. Умій сказати «ні». Інколи ти швидко погоджуєшся зробити те, про що тебе просять, остерігаючись осуду чи гніву з боку інших людей, аби вони оцінювали тебе позитивно.
  4. Відмовляйся від бажання помститися, скарг, від усіх непотрібних прагнень,
    які підривають твою цілісність і особисту силу.
  5. Пам'ятай, що ти — недосконалий —і це цілком нормально. Ти — людина, яка може помилятися і виправляти свої помилки.
  6. Визнай себе таким, яким ти є — унікальним, оригінальним, людяним.
  7. Будь сам собою — і ти отримаєш за­доволення від життя.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

УЧИТЕЛЮ  І  БАТЬКАМ  ДИТИНИ    -    МЕЛАНХОЛІКА

  • Завжди дотримуйтеся принципу поступовості.
  • Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне  розуміння  почуттів  дитини.
  • Пам'ятайте, що меланхолік не витримує  сильних  подразників, дуже  довго і  хворобливо  адаптується  в  колективі  дітей.
  • Прагніть викликати позитивні емоції, проявити максимум доброти, Тактовно, глибоко й зацікавлено проникайте в духовний світ меланхоліка. Морально підтримуйте і зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння його душевного стану.
  • Не підвищуйте голосу, не кричіть, не висувайте надмірних  вимог  до   дитини.
  • Розвивайте  комунікабельність  у  процесі   гри.
  • Необхідно вчасно, кілька разів приходити  на допомогу  дитині
  • у процесі виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.
  • Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.
  • Періодично   організовуйте   для меланхоліка   «ситуації успіху».
  • Змалку навчіть планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і балансувати добову й тижневу тривалість праці та відпочинку,  інакше можливе нервове та фізичне виснаження внаслідок хронічної перевтоми або ж формування  відрази  до  праці,  апатія.
  • Доцільно стимулювати  вияв щирих почуттів учня. Залучайте його  до  цікавої  діяльності, що розвиває  почуття,  емоції та зміцнює  віру у  власні   сили.

Необхідно уникати демонстративних доручень,  пов'язаних із високим  темпом   діяльності..

Меланхоліки діти із цим типом нервової  системи  сильно  реагують на  найнезначніші  подразники.

Вони малоактивні, малорухливі, вразливі, замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать  поді  в  темних  барвах.

Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими  й  ровесниками.

Меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці — кмітливі, уважні  та  чутливі.

Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі  до  себе  та  інших.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

УЧИТЕЛЮ  І  БАТЬКАМ  ДИТИНИ    -    ХОЛЕРИКА

  • Не гальмуйте активності дітей у формі прямої заборони.
  • Не задовольняйте їхніх примх заради того, щоб вони не нервували.
  • Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.
  • Ніколи не підвищуйте голосу, не удавайтесь до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.
  • Спілкуйтеся спокійно, але впевненим тоном. Варто уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через  колектив.
  • Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження.
  • За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.
  • Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним  положенням тіла («постій біля мене»,  «будеш  сидіти  на  стільці»).
  • Необхідно пропонувати такі види діяльності, які б формували і розвивали  довільну  увагу та сприяли закріпленню в нервовій системі  процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, доміно, шашки, різні види художньої творчості).
  • Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам»; ураховуйте мотиви  вчинків, залучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

Холерик — зазвичай неспокійний, усі реакції   яскраві.

 Мова  швидка, емоційно забарвлена, міміка  виразна, жести   різкі.

 Діти – холерики нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань.

 Для дитини - холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися  різко  й   остаточно

 Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність, швидкість.

 Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест.  Важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко  й  одразу включаються  в  активну діяльність


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

УЧИТЕЛЮ  І  БАТЬКАМ  ДИТИНИ    -    ФЛЕГМАТИКА

  • Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку треба виконати, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності?).

 

  • Не карайте за повільність, не звинувачуйте в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується занижена самооцінка через постійні невдачі.

 

  • Під час читання художніх творів, у процесі гри флегматика слід на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів та емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте йому займатись аутотренінгом та самовихованням.

 

  • Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають  вітати  кожен  вияв  її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

Необхідно проводити спеціальні ігри, розвивати мислення, почуття, уяву. Навчіть флегматика правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти

Флегматикспокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до  фізичного  болю.

 Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні  дії  швидко.

 Насправді почуття цих дітей вирізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання  на  їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять змін,  нестабільності.

 Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях.

 Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий, розсудливий.

 Якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених  улюбленою  справою  людей.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

УЧИТЕЛЮ  І  БАТЬКАМ  ДИТИНИ    -    САНГВІНІКА

  • Вимоги мають бути максимально чіткими і справедливими.
  • Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття потенціалу та здібностей у суспільне корисній справі.
  • Виявляйте довіру до сангвініка, підтримуйте його корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили при подоланні труднощів.
  • Не варто давати доручення, пов'язані з тривалою монотонною діяльністю.
  • Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради.
  • Будьте максимально вимогливим, якщо дитина скоїть щонайменше порушення.
  • Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.
  • При виконанні завдань дорослий повинен використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.
  • Коли дитина неякісно  виконала завдання, нехай  переробить його ще раз. Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно завершувати справи.

Навчіть дитину цінувати дружбу з давніми товаришами, використовувати свої лідерські риси в колективі. Залучайте до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів


Сангвінік — жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі.

 Настрій стійкий, без будь-яких коливань.

 Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові — можуть  стрімко  з'явитися  і  зникнути.

 Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активною жестикулює, міміка   виразна.

 Намагається займатися тільки легкою, приємною  і  цікавою  справою   й  уникати складного, неприємного, нецікавого.

 Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до  активної діяльності.


Особливості  навчання   дитини-лівші

     Лівшість  -  це прояв  сталої, незмінної  психофізіологічної  характеристики,  специфічного типу  функціональної організації нервової системи ( насамперед головного мозку)  людини,  що  має  кардинальні  відмінності  від  такої  в  правців, якщо ця лівшість – справжня, генетично  задана. Існує  кілька  видів  лівшості, що  принципово відрізняються  за  своїм  походженням.

Відмінні  риси  та переваги  дитини – лівші:

  • Підвищена здатність чітко сприймати звуки та інтонації, відрізняти найтонші відтінки кольорів, що не дано правшам;
  •  Домінує образна пам’ять, яка довго зберігає яскраві враження;
  • Легкість орієнтації у просторі;
  • Потяг до парадоксів та легке їх підмічання.

Навчаючи  дітей, у яких  провідною.  Є лівою  рука, рекомендується  дотримуватись таких правил:

  1. Початок будь-якого  заняття ( діяльності) треба побудувати з опорою на попереднє: згадати, що  робили, що запам’ятали, тим nbsp; виразна, жестиspan style=самим поновити зв’язок з поточним заняттям, тобто слід урахувати  закономірності  пам’яті  таких  дітейcolor:#008000;/li b/li – від  сьогодення  до минулого.
  2. Необхідно створювати&nbnbsp; інших.sp; психологічно комфортну й незвичайну, творчу  атмосферу.
  3. Важливо давати дитині можливість поринути в атмосферу  подій, які відбуваються, і самостійно сформувати  певний образ, тобто потрібно врахувати, що лівші  відрізняються  цілісним сприйняттям і образ у них  формуєтьсa rel=li15nbsp; кількая  водночас href=hellip;pnbsp; справоюз подією.
  4. Пcolor:#008000;512 nbsp; походженням.ам’ятайте, що малюнок або об’ємна композиція  добре створюється через знайомий, раніше  побачений  образ тому, перш ніж малювати або будувати, важливо згадати побачене або переглянути  наочний матеріал.
  5. У процесі  взаємодії  з дитиною мова дорослих має бути  образною, емоційною; бажано підкріплювати слова наочними образами.
  6. Щоб заучити будь-який новий термін,  краще його проспівати або проговорити як який /li небудь  образ, щобdiv Легкість орієнтації у прb.nbsp; Іосторі; запам’ятали його діти до наступного  заняття.
  7. Краще  виконувати  різноманітні, але близькі за змістом  види  діяльності, які не вимагають постійної зміни місця й положення у просторі, наприклад: лежачи слухаємо музику, плазуємо, граючи, лежачи  дивимося репродукції   тощо. Важливо  надавати  якнайбільше часу  на  образотворчу діяльність, адже лівші потрібно «включатися в образ», увійти в цей сcolospan style=/emдіти із цим типом нервовоїr:#008000;Холерика важливо виховувати bтан, тобто «прожити» образ.
  8. Лівші  опираються на свою суб’єктивну думку,  думка оточуючих для них  не дуже важлива. Таким дітям  зазвичай не потрібна допомога  батьків у процесі  діяльності.
  9. Оскільки лівші швидко втомлюються, важливо знайти способи  для  їхнього  відпочинку: релаксація на килимі під час  перерви, занурення  рук у воду, вдихання  приємних ароматів.
  10. Необхідно  застерегти батьків  ліворуких дітей і педагогів  від бажання перевчити  дитину «на праву  руку». Переучування  можу  сприяти  появі  заїкуватості, нічного  енурезу, неспокійного сну та лунатизму, тиків, неконтрольованих нав’язливих рухів. У такої дитини може сформуватися комплекс неповноцінності.

Потрібно пам’ятати, що дитина – лівша &‐особлива, не така, як усі. Можливо з нею буде менше турбот і труднощів, але й дорослий і дитина досягнуть більше результатів, якщо розвиватимуть у неї особливості правої півкулі : Образне мислення, емоційність, чутливість, інтуїцію і творчі здібності. Адже бути лівшою – це не погана звичка, а один із варіантів нормального розвитку. Деякі вчені вважають, що лівші  швидше і краще розвиваються, насамперед у сфері  мистецтва. Серед талановитих артистів, математиків, художників, музикантів, архітекторів, кулінарів, дизайнерів, сценаристів є чимало  ліворуких осіб.


Рекомендації учителю ліворукої дитини.

Для підвищення  ефективності  навчання дитини-лівші  необхідно:

  1. Якнайчастіше звертатися до можливостей правої півкулі.
  2. Включати у навчальний процес маніпулювання з моделями і  макетами.
  3. Використовувати різноманітні схеми, навчати дитину  самостійно їх створювати.
  4. Більше орієнтуватися на  відчуття (зорові, тактильні, рухові, запаху,  смакові), а не на мовлення.
  5. Для пояснення потрібно   опиратися на малюнок, предмет, наочне приладдя.
  6. Якомога  уникати  діяльності  лівші у великих групах, чіткої супідрядності чи за регламентованих умов.
  7. Планувати завдання  індивідуального характеру, де дитині  - лівші потрібно проявити ініціативу та інтуїцію.

 

 

/li‐