Шкільна спільнота КЗО "СЗШ № 91" ДМР залюбки долучилась до вшановування пам'яті Григорія Савича Сковороди.
3 груд. 2022
Шкільна спільнота КЗО "СЗШ № 91" ДМР залюбки долучилась до вшановування пам'яті Григорія Савича Сковороди.
3 грудня 2022 року Україна відзначила 300-річчя з дня народження видатного українського філософа, письменника, просвітителя-гуманіста, поета Григорія Сковороди. Видатний митець слова справив величезний вплив на тенденції розвитку української літератури XVIII століття. Григорій Сковорода у масовому сприйнятті залишається скоріше літературним персонажем, такою собі постаттю з оповідей про славне і давнє минуле, якого насправді, може, й не було... Таким його зробили не так час, як викладачі, з їх радянською ще манерою трактування історичних персонажів. А попри те мандрівний мислитель-аскет Сковорода є творцем самобутньої системи мислення і осмислення буття, причому без використання десятків малозрозумілих загалові термінів, через які не продертися звичайній людині. Читаючи Сковороду, ми раптом чуємо наших пращурів – так вони говорили, так писали, так думали, так звучала мова, що була і лишилася українською триста років тому.
Шкільна спільнота КЗО "СЗШ № 91" ДМР залюбки долучилась до вшановування пам'яті Григорія Савича Сковороди. Впродовж минулого тижня, з 28 листопада по 3 грудня, учні брали участь в онлайн-дайджестах "Той, кого не спіймав світ", записували відео-декламування найвідоміших творів Г. С. Сковороди в рамках обласного флешмобу "Читаємо Сковороду", який проводило Дніпропетровське відділення МАН України (переглянути можна за посиланнями нижче) та доєднувались до літературного челенджу "Сковородинські читання", а учениця 11-і класу Ватковська Марія присвятила Григорію Сковороді власний вірш "Філософу та Митцю":
Мені наснився сон: немов переді мною
Вишневий сад, і в ньому дітлахи,
Життя квітуче, як перед війною,
Кружляють в небі ясному птахи...
Та це був лише сон...
В вогні моя країна!
Замість птахів — ракети наді мной!
І похилилася червоная калина,
І чути грім війни, що котиться луной.
І серце рветься на шматки,
За немовля, поета, Крима...
Цей біль не вщухне в нас віки,
Та воля наша незборима!
Як наш великий Каменяр,
Що вірив в нації свободу,
Так вірю я, що цей тягар
Ми скинемо з плечей народу.
І наші воїни — каменярі!
В них "дух, що тіло рве до бою"!
Народ мій виведуть з пітьми,
І буде в нас щаслива доля!
"...Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську..." - мудро настановлює нас Мандрівник-Філософ. Тож, наслідуватимемо його життєвий дороговказ, невпинно збагачуючи свій духовний світ нетленними скарбами мудрості та досвіду минулих поколінь наших пращурів.